Вітаю Вас, Адміністратор! Реєстрація RSS

Село Демня

П`ятниця, 29.03.2024

Спорт – одна з найважливіших складових сучасного світу

         Один раз на чотири роки на планеті Земля відбуваються події, що привертають до себе увагу майже всіх її мешканців.

            Із неабияким хвилюванням, нервуючи, сперечаючись один з одним, радіючи й засмучуючись, мільйони людей прикипають до екранів своїх телевізорів, стежачи за найменшими подробицями цих подій, і ще довго переживають їх після закінчення передачі. Цим подіям відводять перші сторінки всі газети світу, без-перервні репортажі транслює телебачення.

            Що ж таке відбувається на Землі? А хіба ви не знаєте? В якісь із країн проводять ігри чергової першості світу з футболу.

            Крім того, свої чемпіонати проводить і кожна окрема країна. Отож навряд чи хто зможе за-перечити: спорт упевнено і назавжди увійшов у життя людей. Хтось бере участь, хтось уболіває. Можливо, багатьом фанатам ніколи в житті не доводилося виходити на стадіон, але це не заважає їм з такою ж любов’ю захоплюватися футболом, як і самі футболісти.

            Більшість людей навіть не підозрюють, наскільки давня гра футбол. Дають її років сто,від сили двісті… І помиляються, хоч офіційною датою народження сучасного футболу вважають 1855 рік, коли в анлійському місті Шеффілді було засновано пероший у світі футбольний клуб. Але ж доведено, що гру яка нагадує футбол, грали ще в Стародавньому Китаї, а які є розповіді про флорентійське кальчо в епоху Відродження…

            То чому ж батьківщиною футболу вважається Англія?

            По- перше, тому що тут він став особливо популярним. А головне: саме в Англії були остаточно визначенні футбольні правила, які переважно, діють і до сьогодні, і саме в цій країні захоплення цим видом спорту із часом набуло воістину всенародного характеру.  


Історія футболу села Демні

1932-2015

У футбольній історії нашого села були різні сторінки – періоди слави і епохи забуття.

Та він завжди був є і буде № 1 в житті людей.

І це не дивно, адже кожний уболівальник – це колишній футболіст.

З думкою котрого рахуються і до кого не скажеш: «А ти хто такий? Ти сам хоч грав футбол?» Уявіть собі грав і ще й як.

Команда , на протязі  ледь не століття ,здобула, просто величезну кількість різноманітних нагород.

І напевно, стільки ж була за крок до тріумфу.

Демня - це село зі славетною історією, сильними футболістами і відданими уболівальниками!!!

 

Нагородний лист                    

Основний склад

Чемпіон Пустомитівського району (1) – 1965;

Чемпіон Кубку «Золотий колос» (2) – 1969, 1983;

Чемпіон Кубку «Ленінська зоря» (3) – 1984, 1985, 1986;

Чемпіон Миколаївського району (1) – 1983;

Чемпіон Кубка «Незалежність» (1) – 2012;

Чемпіон Першої ліги Львівської області група «В» (1) - 2012;

Срібний призер Кубка «Золота осінь» (1) – 1984;

Срібний призер Кубка «Незалежність» (3 ?) – 2004, 2005, 2009;

Срібний призер чемпіонату Миколаївського району  (1) – 2010;

Срібний призер Першої ліги Львівської області група «Б» (1) – 2011;

Бронзовий призер чемпіонату Львівської області ДСТ «Колос» (1) – 1984;

Бронзовий призер чемпіонату Миколаївського району (2) – 1969, 2005,

Бронзовий призер Кубка «Футбол Простір» (1) - 2011;

Бронзовий призер Першої ліги Львівської області (1) – 2012

Бронзовий призер чемпіонату ІІ ліги Миколаївського району - 2014


ЗАРОДЖЕННЯ

Все брало свій початок 83 роки тому, а саме 1932. Та й виглядало, напевно, як і у всіх населених пунктах – хтось десь побачив і вирішив попробувати. От тільки у нашому випадку ми точно знаємо тих «хтось» і як це відбувалося.

Як нам відомо з історії, в ті часи такої країни як Україна на карті не було, та це явно не відповідало реальності. Весь світ активно освоював нову і цікаву гру. Вже навіть встигли позмагатися не лише в межах своїх країн, а й помірятися силами на Олімпіаді, що дало поштовх до проведення чемпіонату світу, який відбувся 1930 – го  в Уругваї. Тому, така популярна гра просто не могла оминути наше село, яке розляглося по   два береги річки Зубра, в декількох кілометрах  від Миколаєва.

Ініціаторами стали двоє юних студентів – Дзиндра Степан та  Серант Іван. Навчаючись у Львові вони побачили, як їхні одногрупники копають бальона. І тут все почалося. Молоде покоління настільки захо-пилося футболом, що через деякий час було створене спортивне товариство «Орли». Саме ця команда боро-лася за срібну чашу доктора Зенона Локача. Гравцями новоствореного товариства були шевці, кравці, столяри та інші, тобто ті хто мав час. Навіть у ті часи всі прекрасно розуміли, що без тренувань нічого не вийде, тому на своєрідне навчання приходили як на свято. Присутніми були не лише хлопці, а й дівчата і маленькі діти. Після тренування розпалювали вогонь і співали пісні. Часто батьки були змушені нести своїх дітей  на руках, які засинали сидячи біля вогню. Нажаль нам відомо лише декілька гравців того складу – крім ви-щезгаданих Дзиндри та Серанта захищав кольори Демні голкіпер Мисик Василь ( котрий і дав початок цілій династії поколінь хороших футболістів своєї сім’ї), а в 1935 – му замінив і зайняв пост № 1 його тезка Серант.


    

«Скала» - наступник із руїн                  

            Ця прекрасна гра не могла оминути дітей, вони ж все всмоктують як губка. Навіть заборони батьків, які говорили, що футбол – це марна трата часу, не завадили хлопцям удосконалювати майстерність. Хлопці тридцятих років народження самі не очікуючи цього, стали справжніми майстрами у поведінці з м’ячем. Найкраще це виходило у тих, хто проживав в центрі села, не далеко від лугу де паслися гуси. А сам цей луг згодом і став стадіоном. Парубки грали всім що могло летіти і чим можна було копнути.

Матч смерті. Демнянська версія

Десь 1938 – 39- тих роках Любусько Володимир (Малай), у кожного хто хотів ганяти м’яча, зібрав по 10 грош, а хто не мав, то приносив певну кількість яєць, за що і купили свій перший «бальон» - гумовий м’яч (на той час це була велика розкіш). Хлопці з великою радістю пішли підкорювати Олімп. Суперником вибрали «щупачки» (місцева назва частини села). Як і очікувалося поєдинок завершився перемогою, але, мабуть, краще б цього не було. Один із гравців, який був сином шевця, так розчарувався у поразці, що не витримав і пробив м’яч шилом.

І чим вам не матч смерті ? J

 

Післявоєнне відродження

Велика Світова війна не оминула і Україну. Навіть відомі команди припинили своє існування. Багато гравців пішли на війну і не повернулися, багато повернулися інвалідами. Людям явно було не до футболу. Ба-гатолітнє страхіття залишило свій слід, і щоб оговтатися потрібний був час.  

Ініціатором повоєнного відродження був Любусько Володимир (Малай) його і обрали капітаном. Володю називали капітаном не лише на футбольному полі, а й у повсякденному житті. Мав  хороші лідерські якості за що його слухалися і поважали. Та команда не могла існувати не маючи ні м’яча ні футбольного поля. А в той час у Закладі перебували військові, які мали зі собою м’ячі. От і вирішили одного позичити. Заховалися у лісі і чекали коли хтось із військових переб’є м’яча за шпалер (густо насадженні кущі). Звичайно і м’яча і злодюжок, після цього, стерло як з лиця землі. Наступної ночі пішли по ворота. І вже зранку вони стояли на демнянському стадіоні.

 

 

Футбол – це мистецтво

Стадіон є, м’яч є, треба суперника. Делегація посланців складалася з декількох чоловік, які їхали верхи на конях. Прискакавши в чуже село, домовлялися зі старійшинами або з ксьондзом, в залежності хто керував  ним. Добиралися на гру в найрізноманітніших способах: фірою, велосипедами, пішки і завжди у супроводі  пісні. Футболісти с. Горбачі вирушали на поєдинок у дуже екстравагантний спосіб: ставали у чотири колони, стройовим кроком і з піснею. Якщо, дійшовши до стадіону, пісня не закінчилася, то тільки після останнього проспіваного слова виходили на поле. Та це далеко не все що робили спортсмени перед матчем. Ми всі знаємо, що починається гра з того, що хлопці вибігають на стадіон, вітають один – одного вигуком: «Команді на проти нас фізкульт привіт», після чого вітають глядачів, рукопотискання між суперниками і суддями і «магічне» обирання частини поля і м’яча. В ті часи футболісти шикувалися біля воріт, оббігали чверть поля і зупинялися в центрі утворюючи коло. Тоді вітали один – одного словами: «Дружині села … гаразд». Після привітань Максимцьова Катерина вибігала з двома букетами квітів і дарувала їх капітанам. По завершенні колективи знову ж ставали в центрі і переможені вітали переможців зі словами: «Дружині села … Слава! Слава! Слава!» Тоді та ж Катерина дарувала капітану переможців ще один букет. Заміни проводилися лише в перериві.

 

Атак, лучники, оборонці і воротар у «американках»

Звичайно ніякого  спортивного екіпірування не було, а бігали в тому що мали: сорочка, майка, чоботи, черевики, штани і шорти. Це тривало доти, доки в школу не придбали форму, яка і стала все сільською. На заміну простих чобіт прийшли «американи» - кросівки, які після війни залишили американські військові. У них було куди зручніше. Ми вирішили так і назвати цю команду «Атак, лучники, оборонці і воротар в американах». Весь цей набір слів - це назви сучасних позицій на футбольному полі.

  1. Атак – (forward) нападаючий                                           
  2. Лучники – (midfielder) півзахисник
  3. Оборонці – (defender) захисники
  4. Воротар – (goalkeeper) голкіпер

Та й ці зручні «американи» не вічні і військові з США більше не приїжджали, тому довелося якось  ви-ходити із ситуації. Цвяхами набивали клаптики шкіри і прибивали  в підошву черевика, а ту частину цвяха, яка виступала в середині, загинали. Можна уявити як ком-фортно бігати в таких чудо бутсах. Але на що не підеш заради футболу. І це не пусті слова. 1946 – му  коман-ді дали назву  «Скала». Можливо, це через могутність гравців, а можливо, і це швидше за все, через кар’єр, який знаходиться на території села. А називали цей кар’єр скалами. Перші ігри мали більше статус товарись-ких, а згодом, коли любительських колективів стало доволі багато, створили чемпіонат району. На цю, на перший погляд, дивну гру приходило все село. Прізвища футболістів пам’ятають і до сьогодні. Саме вони дали початок славній, футбольній історії с. Демня.

Склад команди 46 – 60 – ті роки

П.І.

 

гравці                                                     кличка                                                        рік народження

Любусько Володимир                           Малай                                                            1928

Стойко Микола                                       Чубай                                                           1930

Маційовський Софрон                              Франик                                                          1930

Держило Іван                                              Данелейко                                                    1930  

 

Стисла Михайло                                                                                                               1930

Гладкий Євгеній                                        Баца                                                                1930

Яремко Михайло                                                                                                               ?

Маційовський Володимир                          Дирда                                                            1931

Дяків Микола                                               Ведмідь                                                          ?

Держило Микола                                          Яцко                                                               1930

Держило Ярослав                                          Яців                                                                1924

Держило Роман                                              Синець                                                           1926

Шевчук Роман                                                Ромасик                                                         1927

 

 

Серант Василь                                                 ?                                                                 ?

Кутнів Іван                                                  Кутень                                                       1935

Рій Ярослав                                                         ?                                                         1936

Держило Федір                                           Чорний                                                      19?

Стецишин Микола                                                                                                         1928

Николів Володимир                                                                                                      1936

Фарат Іван                                                                                                                                 1930 – 1931?

Тренер

Паламар Василь Гнатович                                                                                             1917

 

2 – 4 – 4

Основний склад 1946- 50 – ті роки

Держило М. (Яцко)

                                                                                         Стисла М.                Гладкий Є.(Баца)

 

                                                   Дяків М .       Маційовський В.      Яремко М.       Держило Р.

                                                                           (Ведмідь)        (Дирда)                                                   (Синець)

                              

                                                        Держило І.     Любусько В.      Маційовський С.    Стойко М.

                                                                             (Данелейко)   (Малай)             (Франик)                    (Чубай)

 

Зараз провідні клуби світу боязко, з обережністю повертаються до тактики в два оборонці, а тоді це було чи не основна стратегія на гру. Два стовпа оборони зі сильним ударом як у «Баци»  та, технічні пів обо-ронці як «Дирда»  та лідери атаки як капітан «Малай», швидкісні як «Данелейко» та «Франик» і високорослі з гольовим чуттям як у «Чубая».

            Кутові подавав Держило І, а Стойко, маючи перевагу в рості, забивав велику кількість голів голо-вою. Не цурався Микола добре прикластися і ногою. Як у матчі з Дроговижем, Чубай просто гарматним ударом відкрив рахунок. Цей гол і став переможним. Але історія ставить акцент не в самій перемозі, а в тому що сталося потім. Після того як м’яч залетів у ворота, вболівальник, який стояв біля штанги, ногою вибив круглого в поле. Через це більшість подумала що була штанга, та суддя зарахував гол. Дорогою додому  наші хлопці потерпіли не лише від дорослих фанатів футболу, а й від їхніх дітей, які кидали у гравців камінням.

На виїзд команда їхала зі своїм суддею. Арбітром з нашого села був Панчишин Юрій


Дисципліна б’є клас

            Дуже строго ставилися до порушників дисципліни. Одним із спостерігачів був Павлів Стефан. Дуже строга, але справедлива людина. Його боялися і поважали. Деколи  футболісти перед грою любили хильнути пару грамів, та Павлів був тук як тут. Накричавши, а деколи надававши копняків, виганяв хлопців на футбол. Тоді слово старшої людини не обговорювалося, тому ніхто не обурювався, а мовчки визнавав свою провину.

 

Також Стефан слідкував за порядком безпосередньо під час гри, щоб уболівальники не бунтували і спортсмени не грубіянили. Якщо гравець нашої команди дуже часто вживав іншомовних слів, то за його наказом, тренер цю людину тут же міняв, а якщо той показував своє незадоволення, то про основний склад можна було забути.

 

Футбол грати – це не коні пасти

 Через футбол люди готові піти, ледь, не на все. От був випадок. За хвилину до початку поєдинку старший брат демнянського воротаря прибіг і ,взявши його за сорочку, почав трясти ним. Мовляв що той не пасе коні. «Що мені твоє голя, коні пасти треба» - кричав брат. Та на щастя  уболівальники впросили його. Це дуже обурило хлопців, які хотіли за свого воротаря відімстити. Любусько Володимир організував банду «спра-ведливців». Заховалися у пшениці і чекали поки той проїде біля них на фірі. Та через велику кількість людей  помсти не відбулося. Коли хлопці виросли, то ще довго разом з винуватцем сміялися з тої історії.

 

Якби не діти до нас розстріляли б

            У 47- му році сільська команда  «Скала» і  вболівальники, серед яких було багато дітей, вирушила на поєдинок проти с. Воля. Матч відбувся на стадіоні «Барбара» під лісом. Гравцям дуже подобалося бігати в  тіньку, може, і це вплинуло на кінцевий результат. Наша дружина перемогла 5:0. Після поєдинку, наламавши палиці, замучені, всі поверталися додому. Футболісти йшли з заді, а діти, несучи бутси своїх героїв, по-переді. Біля самого села, ( де руда) коли сонце заходило далеко за горизонт, людей раптово із криками: «Стійте, руки вверх!!!» Це були партизани, які вичікували, ховаючись у пшениці, працівників НКВД. На щастя доля, у вигляді дітей, змилосердилася. Річ у тім, що партизани хотіли відразу всіх розстріляти, бо ду-мали що це озброєнні вороги (у темряві не було видно що це палиці), але їх здивувало що там роблять діти. Тому перевіривши і дізнавшись що це футболісти, сказали щоб обов’язково подякували своїм маленьким друзям,які спасли їх від неминучої смерті.

 

Про футбол знали всі, а грали одиниці

            У Демні футбол грали хлопці, які жили в центрі та кінці села, іншим вона не получалася. У районі ж виділялися села Дроговиж, Розвадів, Верин, Липівка та Миколаїв. Саме з миколаївським «Дністром» наш ко-лектив проводив найбільше поєдинків. Честь Липівки захищали військові. В них не було бутсів, тому бігали в чоботах. Результат виявився плачевним, Демня перемогла 12:0. А от матч з Розвадовом, який відбувався десь 48 – 49, не був таким простим. Та «Скала» знову вийшла переможцем. 4:2 Дублі за Стойком. М, і Маційовським. С.

Цей колектив підняв високу планку, неодноразово перемагаючи у різноманітних кубках. Та ці гравці були не вічними. Важкі травми, які дошкуляли і вік, не давали змоги дальше виступати на тому ж рівні. Звичайно уболівальники дуже переживали, яка ж буде зміна поколінь.

 

Прийом Дирди

            Я дуже радий що особисто знайомий з паном Володимиром. Змалку я знав тільки те, що вуйко Дирда хороший друг мого діда Романа, а, і ще любить грати кожної неділі на губній гармошці. Та одного разу, коли   я з друзями були ще маленькі, і грали ще футбол  в центрі села, на цементі біля  бару відомого як «Гетьман», вуйко Дирда підійшов і дав декілька порад. Він сказав, що потрібно думати швидше ніж твій суперник, а м’яч слід приймати так, щоб відстань між вами була не більше  метра. Та найбільше нас здивувало як чоловік показав прийом на груди. Сфера, яка впала на груди, буквально прилипла. Тоді повільно скотилася по тілу і м’яко опустилася ногою на землю. Тоді нам здавалося що це нереально, це фантастика. І це заставило за-

 

думатися, чому говорять, що на початку минулого століття, коли футбол в Демні тільки зароджувався, стиль гри мав більш силовий характер, і про технічне оснащення не могло і бути мови.

На початку 90 – х ми ще не знали, що Маційовський Володимир - це  славетний півзахисник кінця 40- х початку 60 – х. Думали, що чоловік просто любить дивитися як діти бігають за м’ячем, а виявилося, що наш футбол думками повертав його у свою молодість. Молодість, коли за його грою спостерігали і захоп-лювалися такі ж діти як і ми.

 

Влодко. Несподівана зустріч

            30.11.11 До цієї дати я вже рік як збирав інформацію про історію футболу в нашому селі. І саме ця зустріч посилила моє бажання довести все до кінця.

Це був звичайний день. Я чекав у Львові, сидячі на лавочці, маршрутку додому. І тут до мене підій-шов  старший чоловік і запитав чи не можна біля мене присісти відпочити. Він почав скаржитися на нашу владу, та й на самих нас, адже ми самі в усьому винні. Виглядав років 60- ти не більше, хоч насправді було 75. Звичайно я поцікавився як він так молодо зберігся. А секретом молодості виявився футбол. В молодості захищав кольори СКА, тоді ця команда ще не була офіційною. А пізніше за різні колективи Миколаївського району. Так – так, саме нашого району. Звичайно мене це зацікавило. Відповідь мене довела до ейфорії. У перелічених Розвадів, Верин, Розділ прозвучало Демня. Тоді я запитав як його прізвище та ім’я. Та прізвища  сказати він відмовився, а ім’я сказав, Влодко. Я думав, що крім Стойка М. ніхто не розкаже нам про футбол у ті часи і на щастя помилився. Коли я сказав, що сам з Демні, чоловік дуже зрадів, адже бігав за цей колектив 3 роки. Тоді я сказав,що разом з друзями збираємо різні  футбольні історичні відомості. Спершу пан Влодко ставився до моїх слів скептично, мовляв звідки тобі знати про футболістів 30 – тих років народження. Та коли я розказав прізвища гравців і позиції на яких вони виступали, сумніви йог тут же покинули, а появилися емоції від спогадів. Я розказував те, що дізнався від Стойка М., а він доповнював і розказував ще не відомі для мене тогочасні.

Народився Влодко 1936. Батька не пам’ятає, він був воїном УПА, але знає що родом зі Стільська. Жив лише з мамою. До першого класу пішов 1945, тобто в 9 років. Коли став старшим, його двоюрідний брат Михайло запросив побігати за Розвадів, згодом за Верин, команду яка на той час була найсильнішою в районі, та Розділ. Та сталося так, що доля привела і до Демні. Як саме це сталося не сказав. Пан Влодко виділив гру деяких з наших футболістів, хоч не зі всіма мав можливість побігати. Це були нападаючі Чубай, Франик та Данелейко, півзахисник Дирда та захисник Баца. За його словами Баца мав такий сильний удар, що міг вибити   від одних воріт до інших. Данелейка знав не лише через футбол, вони разом працювали на шкір заводі. Граючи за Демню сьомим номером, а саме за номером визначали позицію, комфортно було грати з одинадцяткою Нищим Володимером. Він був дуже технічним, як казав Влодко, тоді фінти і удари через себе були великою рідкістю. Ще запам’ятався ,через свою кремезну статуру, Фарат Іван.

Звичайно  я хотів  дізнатися більше, але вже прийшов час йти на маршрутку, тому попросив номер телефону. Та чоловік відмовив мені, мовляв, не довіряє сьогоднішнім українцям, та всяким компаніям. Я його зрозумів і побажавши один одному успіху ми попрощалися.


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Склад СКК «Демня»

Голкіпер – Кузів Н.;
І-ша четвірка: Заріцький М., Мисик І., Паламар І., Шевчук М.;
ІІ-га четвірка: Возний Р., Іванішин Р., Карпінський Р., Панченко Н.
У порівнянні з минулим матчем
Не зіграли: Дорош І., Адам О.;
Нові обличчя: Возний Р., Кузів Н.
<