Вітаю Вас, Адміністратор! Реєстрація RSS

Село Демня

Вівторок, 19.03.2024

За 7 км від районного центру (у тіні густої листви височенних дерев, що на двох берегах Зубри) заховалося село Демня. Споконвіків живуть тут привітні, щирі люди та ще й з ідеями, уміло вилитими у камінь, у пісню, у слово. Поселення виникло ще у часи давньоруської держави і свою назву отримало від того, що постійно було задимлене в результаті розвинутого тут залізопереробного виробництва. Тобто, ймовірно, назва села утворена від слова «домниця» (піч для виплавлення заліза з болотяної руди). Перша письмова згадка про Демню датована 1464 роком. За іншими джерелами, село згадувалося і під назвою «Демня на Зубрі» або «Воля» ще в 1453 році. Назва «Воля» свідчить, що тут відбувався процес заселення нових селян і їм на певний період давалося звільнення від відбування повинностей. З давніх-давен славилися демнянці обробкою каменю, приміром, у 1912 році на 1982 жителів припадало майже 100 каменотесів.
Зустрічає нас Демня веселим сміхом дітлахів, які дружно забавляються: то хлюпочуться у річці, то у затінку від сонечка ховаються, то на велосипедах змагаються, - і всюди, де б вони не були і що б не робили, їх супроводжує невимушений дитячий галас. 


А ось сільська адмінбудівля наповнена зосередженою і водночас святковою атмосферою. Тут без п’яти хвилин майбутнє подружжя Галини і Остапа Пенкальських очікує на реєстрацію шлюбу. Діляться молодята і думками про село: «Ми любимо його. Воно у нас гарне, навіть туристи навідуються.  Безперечно, гордість Демні - її жителі. Адже село славиться творчими, працелюбними людьми, умілими майстрами з каменю, - із захопленням розповідає Галина. – А ще маємо гарний стадіон, Народний Дім, а цвинтар у нас - як музей під відкритим небом. Дуже хотілося б, щоб реставрували костел. Та все ж варто підкреслити - добре у нас.» 

Після урочистої частини новоспечена сім’я приймала вітання, а адмінбудівля запрацювала у звичному режимі. Про демнянські будні розповідає війт Михайло Держило: 
- У селі проживає 1580 осіб. Від початку року зареєстровано 3 шлюби. Помітно радує демографічна ситуація, адже порівняно з минулими роками смертність зменшується, а народжуваність зростає. Цьогоріч померло 14 осіб, народилося 13 малят. Має село налагоджене транспортне сполучення та вуличне освітлення. У Демні функціонують Народний Дім, фельдшерсько-акушерський пункт із завідуючою відділення Оксаною Николишин та акушеркою Галиною Держило, церква св. Миколая, 100-річний костел св. Богородиці, Демнянський НВК, дошкільна установа. Адмінбудівля вміщає у собі ще й приміщення Ощадбанку під головуванням Софії Мацько і поштове відділення, де керує Софія Гречухіна. Обслуговують демнянців листоноші Любов Гуменецька та Любов Романишин. Маємо ще соціального працівника Оксану Романишин. Минулого року завдяки фінансовій підтримці президента футбольного клубу Михайла Мудрого обновили стадіон – встановили глядацькі трибуни. Втім, одна із відчутних проблем, що нас турбує, - дороги.  Кошти на їх ремонт заплановані на … грудень. На невеличкому обрізку вул. Незалежності покладено асфальт, на який з обласного бюджету надійшло 50 тис. грн. Зараз проводиться поточний ремонт у хоровій кімнаті Народного Дому. А ще у «клубі», окрім хору, танцювальний колектив «Джерельце», дівоча вокальна група. До речі, на костюми для вокалістів із сільського бюджету виділено 12 тисяч гривень. 

До розмови долучається секретар Марія Павлюх. Каже, що магазини у селі забезпечують жителів необхідними сільськогосподарськими продуктами, побутовими товарами, будівельними матеріалами. І до міста, фактично, нагально нема потреби їхати. Радується жінка, що поля у селі не пустують - обробляються. А оренда демнянських земель ТзОВ «Миколаївські лани» сплачує відповідний податок. Зазначає, що проблема створення робочих місць стає все відчутнішою. Тутешні працюють на цемзаводі, у психіатричній лікарні, у Миколаївській виправній колонії № 50. А молодь все частіше у пошуку доброго заробітку виїжджає за кордон - у Білорусь, Молдову...  
Підготовка Демнянського НВК до нового навчального року «на плечах» директора Василя Коника:

- Навчальний заклад уже готовий до 1 вересня. Власними силами у класах провели санітарну побілку, відремонтували туалет і зараз завершуємо викладати плитку. Маємо акустичну систему, у  комп’ютерному класі - 15 комплектів. Із нового навчального року діятимуть 2 музичні гуртки: хоровий та вокальний. У Демнянському НВК навчаються майже 200 учнів. Прикра у нас ситуація із 10 класом, адже поступило лише 2 заяви. Цього року маємо11 одинадцятикласників та 14 першачків. Звичайно, наша гордість - наші учні. Ось Марія Уська виборола першість в області з історії України від Малої академії наук та є лауреатом Всеукраїнського конкурсу. Богдана Шевчук брала участь у фестивалі «Сурми звитяг».

Зазначає пан Василь, що у складі Демнянського НВК уже другий рік поспіль функціонує дошкільна установа, приміщення якої колись було школою, згодом дитячим садочком. Правда, споруда потребує реконструкції дахового покриття, на яку сільська рада вже виготовила проект. В установі замінили вікна, облаштували клас та ігрову кімнату. На даний час у групі – 22 п’ятирічних дошкільнят. У складі колективу - вихователь Марта Паньків, помічник вихователя Світлана Суходольська, музичний керівник Ігор Шевчук та техробітниця Олександра Саган. Працюватиме заклад лише 4 години, та планують розширити на повний робочий день. Відрадно, що батьки активно беруть участь у підготовці закладу: придбали килими, іграшки. 

Буднями Народного Дому ділиться Світлана Сеньків: 
– Зараз у приміщенні проводимо ремонт однієї із кімнат і, насамперед, щиро дякую Степану Зубрицькому за спонсорську допомогу, за забезпечення будматеріалами. Звичайно, пишаюся тим, що демнянський хор утримує звання Народного. Із приємністю хочу відзначити, що у колектив вступають родинами. Для прикладу: сім’ї Романишиних, Шевчуків, Гусарів. 

На невеликому горбі красується церква св. Миколая. Тут уже 34 роки править  настоятель отець Степан Цихуляк. Розповідає священик про парафіяльне життя, про необхідність наведення благоустрою території храму, адже тут вже і фігури потрібно реставрувати і світлицю. 
Екскурсію ж по місцевій майстерні погодився провести скульптор Михайло Верещинський. Спеціалізується мистець на релігійній тематиці. Завітали й до відомого за межами області Степана Яніва - застали чоловіка за роботою. Працює над скульптурною композицією Хрещення Ісуса Хреста, зокрема над фігурою Івана Хрестителя. Варто зауважити: щоб бути скульптором, треба володіти даром одухотворювача кам’яної брили, гармонійно поєднувати силу рук та «легкість» нанесення ударів різцем по каменю...
Гостюючи у подружжя поетеси та скульптора Надії та Степана Однорогів, учасниці художньої самодіяльності Марії Дембіцької, хочеться сказати, що, безперечно, демнянці обдаровані «нетлінним солов’їним словом»,  «золотими голосами» та працьовитими умілими руками.  

Василина Васильків.