Вітаю Вас, Адміністратор! Реєстрація RSS

Село Демня

Вівторок, 22.08.2017

 6 березня 2009 р.


 


 





6 березня жителі Демні відзначали неординарну подію: 25 років тому тут було відкри­то нове просторе при­міщення школи. Громада села при фінансовій підтримці тодішнього кол­госпу „Дружба" за рік спромоглася звести гарну триповерхову сучасну спо­руду. Зараз тут навчаються учні середніх та старших класів, а у старій школі займаються -наймолодші демнянські школярі.

На святкування цього срібного ювілею було зап­рошено чимало гостей, зокрема і всіх випускників, які протягом останніх 25 років навчалися у стінах школи. Відвідали дійство представники районного відділу освіти — Роман Сидор, Галина Сидор і Те­тяна Коник, а також ко­лишній директор Дем-нянської школи Семен Ве-рещинський, колишній го­лова колгоспу „Дружба" Іван Стойко. Серед запро­шених були також учителі-


ДЕМНЯ:

ЄДНАЄ РІДНА ШКОЛА


вітати школу з ювілеєм І місцевий парох о.Степан Цихуляк та директор ту­тешнього Народного Дому Світлана Сеньків. Чудови­ми музичними подарунка­ми стали пісні у виконанні Олі Шевчук, Мар'яна Шев­чука, сестер Галини та Ірини Сеньків, тріо одинад-цятикласниць у складі Те­тяни Міхаць, Ірини Сеньків та Світлани Заріцької,. ро­динного дуету Ігоря та Оль­ги Шевчуків, дуетів Марти

Ратушної т,а Наталії Сте-

Ф

и*,й&*м.., анишин.^ірини Шевчук І

Христини Гавришків, Хри-стини Сеньків. Сучасний танець подарували глядачам учениці 9-го класу. На за­вершення концерту дирек­тор школи Василь Коник подякував усім присутнім за добрі слова і запросив пройтися коридорами школи, згадати шкільне минуле. Насамкінець усі були приємно вражені відвідинами шкільного краєзнавчого музею, у яко­му нещодавно вчителька християнської етики Олександра Степанівна.

І   І »ПГ 11 І І   IV



Історична довідка розвитку Демнянської ЗОШ І-НІ ступенів

... Всі розкриють таланти свої, але школу ніхто не забуде...

Роль освіти в житті селян важко переоцінити. Саме школа давала селянським дітям можливість здобути собі кращі умови життя, вийти «в люди» і відкрити для себе світ.

Шкільна освіта була тим містком, який відкривав українським селянським дітям дорогу в світ до кращого життя. Тому історія розвитку української школи - це історія боротьби українців за свою кращу долю.

У найдавніші часи освіта починалася від науки в дяка, в якого діти навчалися рахувати, молитися, а також читати церковні книги. Ті школи були нерегулярними і їхня діяльність залежала переважно від суб'єктивних факторів. Відомо, що'Ще під час генеральної перевірки парафій 1764 року о. М. Шадурський наказував парохам засновувати в селах школи-дяківки, в яких мали жити дяки. Школи мали бути недалеко від церкви і перебувати під опікою парохів. Невідомо коли саме постала така перша дяківка в Демні, але відомо, що у 1857 році вона тут ще була. У 1858 році в метричних книгах вже згадувався дяк Петро Хрептик. Він міг бути і вчителем у селі.

Коли новий парох (очевидно, о. Хоминський) агітував селян до заснування впорядкованої школи, то один старший чоловік сказав перед шкільною комісією: « Ми вже тілько літ були без професора, та й ми жили, а тепер фундуй тому священику школу, давай на професора, ломи камінь на церков, а то звідки все взяти?».

31 серпня 1863 року громадська рада ухвалила акт фундації школи в селі, за яким вчителеві визначалася річна плата 90 зр1 від громади. 1864 року в школі вчителя не було, хоч громада обіцяла 90 зр, 12 мац зерна та 4 сяги дров. У 1865 році місцевий дяк за навчання дітей отримував від громади 90 зол2 в рік, 6 мірок зерна та 16 кубометрів дров. Оскільки ця сума була надто малою, то з 1 вересня 1873 року вчитель почав отримувати від громади по 200 зр та ще 10 зр на канцелярські потреби (на папір, чорнило, губку, крейду). Громада мала по черзі давати людей для виконання шкільних робіт (рубання дров, прибирання, сторожа). Вчитель також мав чверть морга городу і безплатне житло у школі. Фундація графа Скарбка давала школі 6 сягів дров, які громада мала своїми силами доставити з лісу, порізати та порубати. Дрова вартували 18 зр, а їх доставка та рубка - 12 зр.

У 1867 році вчителював дяк Андрій Смеречинський, який навчав тут 32 хлопців та 11 дівчат (мали ходити до школи 83 хлопці та 65 дівчат). Тобто тільки 29% дітей шкільного віку відвідували школу.

Навчання в однокласних школах було розтягнуте на 6 років у 4 відділеннях. У двох перших діти навчалися по рокові, а в двох наступних - по 2 роки. Але більшість ходили до школи тільки рік-два. Навчання тривало з 6-річного віку. Згідно шкільного закону діти, яким виповнилося 12 років, повинні були ще протягом трьох років відвідувати так зване повторювальне навчання в недільні та святкові дні, щоб не забути вивченого в попередні роки. А вчили небагато - читати, писати та рахувати. Від цих трьох головних наук школи називали тривіальними ( від латинського «трівіум» - три).

У кінці 1873 року громада вже закінчувала будівництво нового шкільного будинку, який вартував 2200 зр. У класі було 5 лавок для учнів, дошка, шафа для книг, стіл, крісло та стінний годинник. Весь цей інвентар вартував 24 зр.


крейцерів.

2 зол -золотий -- грошова одиниця, яка вживалася в Галичині до 1772 року.

зр - ринський золотий - грошова одиниця в Австро - Угорщині. Складався з 60 Іерів.

зол —золотий -Складався з ЗО грошей.


11 години, а друга - з 13 до 15 години. При цьому директор зазначив, що якщо вчитель працював водночас з двома віковими групами, які разом мали понад 60 дітей, то це негативно відбивалося і на якості навчання, і на дисципліні. Адже поки одна частина робила письмові завдання (тихе навчання), вчитель з іншою частиною відпрацьовував усні вправи (голосне навчання).

У 1930-их роках в школі було 5 вчителів. Серед них було 4 поляки та 1 українець.

Восени 1933 року в Демні було 294 дітей шкільного віку (283 греко-католиків, 8 римо-католиків, 3 юдеї'в).

У 1980 році у селі збудовано нове приміщення для школи, у якому учні 5-11 класів навчаються по даний час. Учні 1-4 класів навчаються у будівлі, де була розміщена школа до 1980 року.

Для написання статті використано матеріали з Районої газети "Громада"